gototopgototop
События
Патриарший Успенский собор Московского Кремля
Авторизация



Строительство Храма
История строительства Храма
Храм в Яковлевке
Храм Богоприимца Симеона и Пророчицы Анны
БФ "Благо-Вита"
Благотворительный фонд Благо-Вита
Баннер
(На данный момент в разработке)
Икона Блаженной Матушки Матроны Московской
Икона Блаженной Матушки Матроны Московской
Медицинские  беседы св.митр.Серафима (Чичагова)

Медицинские беседы св. митр. Серафима (Чичагова) Том I, Том II

Начни день с милосердия!
Баннер

МЕДИЦИНА – ЩО РОБИТИ?

Коротка аналітична довідка про стан охорони здоров’я України.
Здоров’я населення – це найважливіший інтегральний показник демографічного та соціально-економічного благополуччя держави. Завдання збереження й зміцнення здоров’я населення проголошено в Україні головним обов’язком суспільства і найважливішим стратегічним орієнтиром соціальної політики.
Проте в останні десятиліття в країні сформувалася і продовжує зберігатися досить несприятлива медико-демографічна ситуація. Вона характеризується істотним погіршенням основних показників громадського здоров’я, зниженням рівня народжуваності, підвищенням смертності населення в усіх вікових групах, демографічним старінням, скороченням середньої тривалості життя.
В Україні показники загальної смертності вдвічі нижчі, ніж у більшості країн Європейського Союзу, смертність населення працездатного віку, особливо чоловіків, в 2-4 рази перевищує показники у розвинених країнах Європи, мають місце висока чоловіча «надсмертність» та найважчий в Європейському регіоні рівень природного убутку населення.
Несприятлива демографічна ситуація в країні посилюється подальшим зростанням у всіх вікових групах населення захворюваності та поширеності хвороб, у тому числі таких соціально значущих як хвороби системи кровообігу, злоякісні новоутворення, туберкульоз та інші, що призводить до поглиблення негативної динаміки показників громадського здоров’я та істотного зростання медико-соціальних потреб населення.
Зазначені тенденції в стані здоров’я населення висувають вимоги не лише щодо підвищення доступності, якості та ефективності медичної допомоги шляхом розбудови і вдосконалення діяльності галузі. Покращення стану громадського здоров’я в першу чергу потребує розвязання широкого спектру соціально-економічних проблем, особливо в сільській місцевості, всебічного посилення профілактичних засад в охороні здоров’я, формування здорового способу життя, покращення якості життя населення.
Вирішення цих завдань є сьогодні надзвичайно актуальним для України.
Народжуваність населення в Україні впродовж 1990 – 2006 років знизилася в 1,3 рази – від 12,7 до 9,8 на 1000 населення. Привертає увагу збільшення цього показника з 2005 року від 9,0 до 10,2 на 1000 населення в 2007 році.
Загальна смертність населення України впродовж 1990 – 2006 років навпаки зросла на 30,6% - від 12,1 до 16,2 на 1000 населення. Така тенденція є характерною для всіх регіонів, проте найгірша ситуація як і в 1990 році спостерігається в Чернігівській (21,1). Рівень смертності сільського населення більше, ніж на третину (на 36,6%) перевищує смертність міських жителів. Упродовж 2004-2006 років в Україні зберігався найбільший серед країн Європейського регіону показник загальної смертності населення. В 2006 році його рівень перевищував середньоєвропейський показник – 11,1 на 1000 населення – в 1,5 разу.
Рівень смертності залишається в 1,9 разу вищим, ніж у країнах ЄС (5,1 і на 15,3% перевищує серед ний показник в Європейському регіоні ВООЗ (8,3 на 1000 народжених живими.
Внаслідок низької народжуваності й відносно високої смертності немовлят у віковій структурі населення відбувається подальше зменшення частки осіб віком від 0 до 14 років. Впродовж 1990 – 2006 років частка населення віком від 0 до 14 років в Україні зменшилася від 21,9% у 1990 році до 14,3% у 2006 році. Найнижчі її рівні в 2006 році зафіксовано у Луганській, Донецькій областях (12,2%), у місті Севастополі (12,3%) та Києві (12,4%). У 2006 році за цим показником Україна займала 46 рангове місце серед країн Європи.
В Україні спостерігається напружена демографічна ситуація, що за науковими прогнозами зберігатиметься протягом наступних десятиліть. Зокрема, за прогнозними розрахунками фахівців Інституту економіки НАН України щодо чисельності та статево-вікового складу населення України до 2050 року, очікується скорочення чисельності населення до 38,5 млн. осіб у 2030 р., зі збільшенням до 31,9% частки осіб пенсійного віку.
Основним джерелом фінансування закладів охорони здоров’я в Україні є Державний бюджет і бюджет місцевого та регіонального самоврядування. Протягом 1990 -2006 років загальні витрати на охорону здоровя в Україні у % від ВВП становили 2,9-3,3%. У 2006 році витрати на охорону здоровя в Україні становили 3,3% від ВВП. За показником загальних витрат на охорону здоров’я у % від ВВП Україна помітно відстає від середньоєвропейського рівня (6,9%), середнього показника по країнах ЄС (8,8%).
Збережено позитивну тенденцію щорічного зростання номінальних обсягів зведеного бюджету МОЗ України (в середньому на 21,8%). На задоволення потреб в охороні здоров’я пересічного мешканця з урахуванням паритету купівельної спроможності (ПКС) в Україні витрачається у 7,5 разу менше коштів, ніж у країнах Європейського регіону та в 11 разів – у країнах-членах ЄС. Упродовж 1996 -2006 років спостерігалося подальше збільшення обсягу видатків на охорону здоров’я за рахунок місцевих бюджетів. Якщо у 1996 році обсяг місцевих бюджетів становив 2,9 млрд.грн., то в 2006 році дорівнював13,3 млрд. грн. (зростання у 4,6 разу проти даних 1996 року).
Проте диспропорція в самій структурі має катастрофічні наслідки:
Витрати на заробітну платню та комунальні послуги знищують (поїдають) і так не достатні кошти. Тобто безпосередньо на медицину витрачаються кошти зовсім не достатні для виживання отраслі, що породжує тотальну корупцію.
Можна сказати, що країна стоїть на порозі краху систем охорони здоров’я.
Фінансування галузі охорони здоров’я України вимагає вдосконалення. Забезпечення фінансової стабільності охорони здоров’я та зміцнення її ресурсної бази потребує запровадження ефективної системи фінансування, введення загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, що дозволить досягти узгодженості обсягів державних гарантій щодо надання медичної допомоги з фінансовими ресурсами галузі, підвищити ефективність використання ресурсного потенціалу, забезпечити доступність, якість та ефективність медичної допомоги. Раціоналізації використання галузевих ресурсів і підвищенню ефективності системи охорони здоров’я сприятиме усунення диспропорцій в фінансуванні окремих ланок галузі, фінансове розмежування первинної, вторинної та третинної медичної допомоги зі збільшенням обсягів витрат на первинну медико-санітарну допомогу, розвиток сімейної медицини та стаціонарозамінних форм медичної допомоги.
Необхіднастратегічна довгострокова програма дій, котра вирішить триєдині задачі:
I. Підвищити відповідальність самої людини за своє здоров'я;
II. Підвищити відповідальність лікаря і медичного персоналу;
III. Підвищити відповідальність суспільства за людину.
  А для цього тільки СИЛЬНИЙ президент з сильною командою може шляхом проведення необхідних, але непопулярних заходів, врятувати ситуацію в країні. А часу обмаль…?

Кандидат медичних наук
В.В. Правдін
 
Слово Патриарха. Неделя 20-я по Пятидесятнице
25 лекция. Искупление
Православные просветительские курсы
Протоиерей Вадим Леонов
Православный календарь
Кто на сайте
Сейчас 1299 гостей и 10 пользователей онлайн

Страны

54.7%United States United States
19.7%Russian Federation Russian Federation
15.5%Ukraine Ukraine
2.7%Netherlands Netherlands
1%United Kingdom United Kingdom
JoomlaWatch Stats 1.2.9 by Matej Koval